Яблуневий цвіт

Яблуко /яблуня/ - символ цілісності, земних бажань; попередження шкідливості перебільшення матеріальних бажань; символ початку всіх речей, плодючості; безсмертя та вічної молодості; таїни гріхопадіння діви Марії; людини; спокуси; дерева пізнання добра і зла; смерті і зла, розбрату і чвар; витримки, самопожертви в ім’я народу; батьківщини, Батьківщини. На думку О.П.Знойка, одним із атрибутів язичницької богині Лади (богині гармонії, любові, Матері світу) було саме яблуко, що символізувало першопочаток усіх речей. Світова міфологія знає численні образи та символи, пов’язані з яблуком. У кельтській міфології існував острів Аваллон (”острів блаженних”), де нібито росли червоні яблука безсмертя, зупинявся навіть час. Скандинавська міфопоетична система знає богиню Ідумн, яка володіла золотими молодильними яблуками, що давали богам вічну молодість.

У грецькій міфології був образ саду із золотими яблуками, які стерегли Геспереди. Їх, за міфами, одержала богиня Гера від Геї як весільний подарунок. Здобуття цих яблук - один із дванадцяти подвигів уславленого Геракла. Як відомо, яблуко із написом “найпрекраснішій”, підкинуте Єрідою /дочкою Ночі/, внучкою Хаосу трьом богиням, стало причиною Троянської війни. Міфологія адигів вшановує Тхагаледжа - бога плодючості та землеробства. За переказами, він нібито подарував людям золоте дерево, на якому за один день (!) спіє дивне яблуко - наполовину біле, наполовину - червоне. Жінка, яка страждає безплідністю, з’ївши білу половинку, народжує дочку, червону - сина.

Відомий міфолог, фольклорист О.Афанасьєв (Древо жизни. - С.220) писав: “Жива вода та золоті яблука володіють однаковою творчою силою: вони однаково оновлюють немічного старця, роблять його квітучим юнаком .; хворому дають міць та здоров’я; мертвому - життя, потворність перетворюють н

В українській літературі яблуко - символ дівочої краси (гарна, мов яблучко), кохання, чистоти, добра.